«Ідеальне» розірвання шлюбу, при якому подружжя, не маючи взаємних претензій, подає спільну заяву на розлучення, при цьому у них немає неповнолітніх дітей – відноситься до випадків вкрай рідкісних в судовій практиці, тому юридична допомога чи консультація потрібна в 99% випадках правового розриву відносин. Спори з приводу місця проживання дітей, аліментів, майнові позови – це всього лише мала частина супутніх розлученню обставин, які вимагають невідкладного вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 69 СК України, до «делимого» належить майно, набуте подружжям під час законного спільного проживання – зареєстрованого шлюбу. При цьому не слід плутати речі індивідуального користування, які можуть бути придбані під час спільного проживання, але не бути сумісною власністю. До них відносяться особисті подарунки, коштовності, премії, нагороди, гранди за особисті заслуги, компенсаційні кошти, страхові суми та інше.
Розділ майна, що належить одному з подружжя на праві приватної власності, неможливий, якщо воно:
– придбано до укладення шлюбу;
– отримано під час шлюбу, але в порядку спадкування чи на підставі дарчої;
– придбано під час законного спільного проживання, але за особисті кошти;
– отримано внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебуває у користуванні одного з подружжя або з інших підстав.
Є всього два шляхи вирішення майнових суперечок при розлученні: договірної або через суд. У першому випадку, майно може бути поділене подружжям за взаємною згодою або відповідно до шлюбним контрактом, якщо він свого часу був укладений. Такі «усні домовленості» все ж бажано закріпити, склавши письмовий договір. Консультація юриста буде далеко не зайвою в даній ситуації. Якщо можливість досягти консенсусу повністю відсутня і жоден з подружжя не йде на поступки, залишається один шлях вирішення конфлікту – подача позовної заяви про розподіл майна в суд.
Проживання дитини після розлучення батьків
Утримувати своїх неповнолітніх дітей – це обов’язок обох батьків незалежно від статусу їх шлюбу або відносин.
Сімейний кодекс нашої країни стоїть на боці дитини та її прав, тому при офіційному розриві відносин судом береться до уваги безліч чинників, які можуть стати визначальними при вирішенні питання про місце проживання дитини (дітей). Враховується вік, побутові умови, ступінь прихильності до одного з батьків, психологічний клімат.
У будь-якому випадку, суд не може передати дитину (дітей) для проживання того з батьків, хто не має фіксованого щомісячного доходу, зловживає алкоголем, наркотиками, веде аморальний спосіб життя або психологічно неврівноважений. Батьківські права при цьому не порушуються, як і не знімається відповідальність обох батьків за власних дітей.
