На жаль, проблема поділу майна при розлученні у Дніпрі не втрачає своєї актуальності, адже часто люди намагаються урвати більший шматок, керуючись лише своїм бажанням, не завжди обґрунтованим з точки зору сімейного права. Однак такий підхід загрожує не тільки геть зіпсованими відносинами з колись близькою людиною, без урахування особливостей саме Вашої ситуації та знання юридичних тонкощів Ви ризикуєте не отримати від процесу нічого, крім витраченого часу і нервового напруження. Щоб зробити процес розлучення і подальшого поділу майна (хоча розділ спільного майна не обов’язково супроводжується розлученням, він можливий і без розірвання шлюбу) менш болючим, скоротити витрати фінансів і часу, і, по можливості, зберегти рівні стосунки з колишньою «половинкою», необхідно в першу чергу керуватися вимогами законодавства та принципами справедливості. У цій статті ми розглянемо найбільш поширені випадки. Якщо ж Ваша ситуація не зовсім стандартна або Ви не впевнені в правильності своїх дій, ми пропонуємо кваліфіковану юридичну допомогу – адвокат у Дніпрі Бут Наталія Вікторівна не тільки відповість на всі запитання щодо справи, але і пояснить всі нюанси і допоможе розробити стратегію поведінки в суді. Можливо також представництво клієнта на судових засіданнях і всебічне ведення справи.
Фундаментальне положення, що діє при розділі майна, полягає в тому, що все придбане за час шлюбу належить подружжю на правах рівної спільної власності, в якій чоловік і дружина мають рівні частки. Спільне право власності – це володіння загальним неподільним майном, яке належить двом або більше особам.
Сімейним кодексом України для придбаного в шлюбі майна встановлена спільна сумісна власність, так як все куплене в цей період належить подружжю в рівній мірі. Однак існують і винятки.
Виняток 1. Особиста приватна власність одного з подружжя.
Не завжди майно, придбане в шлюбі, класифікується як спільне, визначальним фактором є те, за чиї кошти було придбано. До особистого приватному майну відносять:
– майно, яке було куплено до шлюбу;
– майно, придбане за час шлюбу в порядку спадкування чи на підставі дарчої;
– придбане за час шлюбу майно, куплене за особисті кошти одного з подружжя;
– предмети індивідуального користування (в тому числі дорогоцінні вироби), навіть якщо вони були придбані за спільні кошти чоловіка і дружини;
– суми страхових виплат, отримані за добровільне або обов’язкове особисте страхування в разі, якщо виплата страхових внесків проводилася за рахунок особистих коштів сторони;
– кошти, отримані одним із подружжя в якості відшкодування моральних або матеріальних збитків;
– отримані за особисті досягнення нагороди та премії;
– житло або земельна ділянка, придбані протягом шлюбу внаслідок приватизації.
Але і в цих випадках існує ряд застережень, на підставі яких навіть нестандартні ситуації можуть бути врегульовані справедливо, наприклад, дружина має право претендувати на частину премії чоловіка, якщо буде доведено, що своїми діями вона сприяла отриманню нагороди. До таких дій відносять виховання дітей, ведення господарства та інше. Однак необхідно підготувати доказову базу і подати позовну заяву про визнання нагороди сумісною власністю.
Також, якщо в покупку майна крім загальних грошових коштів були вкладені ще й особисті кошти одного з подружжя, то відповідно до розміру внеску йому належить велика частка власності.
Майно, придбане в період, коли подружжя вже стало проживати окремо в зв’язку з фактичним припиненням шлюбу, теж може бути визнано судом особистою власністю.
Виняток 2. Розділ часток подружжя в майні.
У деяких випадках при визначенні частин в майні подружжя суд може відступити від принципу їх рівності. Важливими обставинами тут вважаються інтереси дітей, неповнолітніх або непрацездатних повнолітніх за умови недостатнього для забезпечення їх духовного і фізичного розвитку та лікування розміру аліментів. Також значимими обставинами є ситуації, коли один з подружжя приховав, пошкодив або знищив спільне майно, не дбав про матеріальні інтереси сім’ї, або якщо з поважних причин один із подружжя не мав самостійного доходу. До таких причин відносять навчання, хвороба, виховання дітей і ведення домашнього господарства.
Однак зовсім необов’язково вирішувати питання про розподіл майна в суді, подружжя може домовитися про розмір частки кожного з обопільної згоди, причому вони мають право діяти на власний розсуд, не дотримуючись правила рівності. Домовленості вказуються в угоді про розподіл майна, яка посвідчується нотаріально.
